2013-02-23

Зимові розмальовки для дітей. Розфарбуй за зразком.

Чим зайняти дитину вдома: 7 способів

Для кожної мами дошкільника у віці від 3 до 7 років основною проблемою стає питання: чим зайняти дитину вдома? Дивитися мультфільми та дитячі пізнавальні передачі, звичайно ж, корисно для розвитку вашого малюка. Але якщо дитина безвідривно весь час проводить в компанії телевізора, то це вірний шлях до зіпсованого зору. А коли ви не можете постійно контролювати, які ж програми дивиться малюк, то телевізор може стати навіть загрозою для дитячої психіки. Намагайтеся, щоб у вашій родині виховували малюка саме ви, а не телевізор.

Чим зайняти дитину вдома: будуємо картонний будинок

Звичайно, в кожному будинку знайдеться велика картонна коробка від будь-якої побутової техніки. З її допомогою можна створити свій власний будинок - вирізати в середині вікна і двері збоку. За допомогою фарб можна розмалювати коробку і ось готове чудове житло для ляльок та м'яких звірят. Та й самі дітки із задоволенням будуть лазити в свій власний будиночок.

Чим зайняти дитину вдома: книги

Самий чудовий спосіб провести час з малюком, це влаштувавшись поруч почитати улюблену книжку малюка, або просто розглядаючи картинки придумати свою історію. Якщо у вас є термінові справи, то ви можете скористатися аудіокнигами і включити послухати малюкові улюблену казку.

Чим зайняти дитину вдома: сортуємо шкарпетки

Напевно в комоді у карапуза знайдеться кілька пар різнокольорових шкарпеток. Якщо малюк добре орієнтується в колірній гамі, запропонуйте йому провести ревізію шкарпеток і розкласти їх за кольором. Це буде і відмінним дозвіллям і невеликий тренуванням для пам'яті. Сортувати можна не тільки шкарпеточки, але і кубики або кульки.

Чим зайняти дитину вдома: модний показ

Всі дівчатка обожнюють вбиратися самі і одягати ляльок, запропонуйте своїй крихітці влаштувати показ мод для ляльки. Нехай підбере для кожної улюблениці наряд і прічешет її.

Чим зайняти дитину вдома: граємо з наклейками

В будь-якому книжковому магазині знайдуться тематичні альбоми з наклейками, займіться їх спільним наклеюванням. Якщо такого альбому під рукою немає, ви можете просто вирізати цікаві картинки з цукеркових фантиків, коробок і наклеїти їх за допомогою клею на звичайний аркуш паперу.

Чим зайняти дитину вдома: маленький музикант

Необов'язково мати вдома музичний інструмент, щоб влаштувати справжній маленький концерт. Прекрасно для цих цілей підійдуть каструлі, сковорідки, кришки, металеві чашки і ложки.

Чим зайняти дитину вдома: робимо колаж

Якщо наближається чиїсь іменини, то ви можете разом змайструвати колаж і підписати поздоровлення з днем ​​народження дядькові. За допомогою ножиць, кольорового паперу і клею можна зробити чудесну аплікацію, такі поздоровлення з днем ​​народження дядькові або тітці виконані маленьким племяшкой стануть відмінним сюрпризом.

Граємо разом з дітьми: кращі сімейні ігри

Гра для дитини — це найкращий спосіб привчити її до соціуму. Вона вчить діяти за правилами, чекати на свою чергу, переживати невдачі та досягати мети, що неодмінно стане у нагоді в дорослому житті. Існує безліч настільних ігор, які розраховані на декількох дітей і дорослих. Таким чином, ви зможете легко організувати дозвілля цілої родини, поспілкуєтесь з дитиною, що корисно впливає на загальний розвиток малюка. Не забороняйте своїй одно- чи дворічній дитині знайомитися з грою навіть якщо на коробці стоїть обмеження “від 3-х років”, адже деякі ігри можуть зацікавити і навіть такого малюка.

В іншому разі, якщо гра надскладна для малюка, не слід непокоїтися. Кожна дитина може фантазувати й творчо підходити до ситуації, тому сама в змозі придумати, що робити з картками, фішками й кубиками, та іншими елементами гри. Малюк може розглядати малюнки, будувати з фішок і кубиків будівлі та огорожі тощо. Але уважно стежте за дитиною під час такої гри, щоб дитина не проковтнула маленькі деталі.

Доміно

Поки дитина не навчилася рахувати, можна грати з нею у дитяче доміно. Це спеціальні картки з малюнками, тому малюк легко розбереться з правилами такої гри і залюбки буде “збирати” однакових слоненят, тигрів, рибок тощо. Також коробку з такою грою легко взяти з собою на пікнік або в дорогу.

Кіт у мішку

Гра на вгадування. Складіть у мішок (сумку чи пакет, які не просвічуються) різні предмети з картону — звірів і пташок, овочі та фрукти тощо. Діти повинні із заплющеними (або зав'язаними) очима навпомацки здогадатися, що це за предмет, а потім розмістити його на ігровій дошці. Це нагадує класичну гру “Лото”. Для зовсім маленьких можете використовувати знайомі іграшки, справжні овочі та фрукти, різноманітні прикраси (сережки, браслети, намиста). Також за допомогою мішка і всіх цих предметів, можна грати у фанти.

Картки для дітей

Чудова гра для тренування зорової пам'яті та уваги. Розкладіть 12 парних карток з малюнками перед дитиною. Вона повинна знайти дві однакові. Або розкладіть ці картки лицем донизу — дитина повинна почергово перегортати їх та запам'ятовувати, поступово знаходячи пари.

Дивовижна подорож

Настільна гра із завданнями. Вона може бути різного спрямування, наприклад, як похід у країну казок. Діти по черзі кидають кубики та пересувають фішки по карті, де кожний крок — це яке-небудь завдання. Наприклад, проспівати пісеньку, розгадати загадку чи ребус, розказати вірш, пострибати до кінця коридору, знайти захований в кімнаті предмет тощо. Це чудовий варіант поєднання розумової діяльності та активної гри, тому дитині це не наскучить.

Дорогою до садочку

(пам’ятка для батьків)

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні...

Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка, навіть якщо він розташований поруч з будинком, є чималою проблемою. Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту?

Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу д о дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих?

Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру «Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, у дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу.

У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчують­ся на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка!» І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно — зате весело!

Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна вико­ристовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Нап­риклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються: навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте; восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.

Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад, зелений, і називає предмети тільки цього кольору. За кілька днів — жовтий тощо.

За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.

Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показати, як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.

Можна також придумувати разом з дітьми загадки. Наприклад «Руда, хитра... (не відгадав — продовжуйте далі) живе в ліс зайцями ганяється».

Ось так. Дерзайте! Можливо, і ви складете свої загадки, казки, історії та і тоді дорога до дитячого садка або тривала поїздка з малюком не здаватиметься вам втомливою та одноманітною.

***

ДИТЯЧА ЖАДІБНІСТЬ І ЩО З НЕЮ РОБИТИ

9 ПІДКАЗОК ДЛЯ БАТЬКІВ

“Не дам!” – Кричить ваш малюк на майданчику, якщо хтось намагається взяти його іграшки. А вас вже мучать сумніви, чи не жадібним він росте … Ці поради для вас, батьки, чиї діти не хочуть ділитися іграшками з іншими дітьми, або відбирають іграшки у дітей без їх дозволу!

1. Ніколи не називайте дитину жадібною, інакше вона незабаром такою і стане!Просто забудьте це слово і не вживайте його. Дитина не хоче ділитися, хоче погратися своєю іграшкою, боїться що іграшку заберуть, але вона ще не жадібна!

2. Визнайте право малюка на власність! Так, малюк має таке право! Іграшки, одяг дитини — це її власність. Тому, не даючи іграшку іншому хлопчикові, ваш син чи дочка просто захищає її (своє майно) від інших. І це право на свою особисту власність і на можливість нею розпоряджатися на свій власний розсуд так необхідно, але так складно прийняти батькам. Зазвичай, батьки, купивши іграшку (особливо якщо дорогу), продовжують нею розпоряджатися навіть після того, як подарували її дитині. Але чому? Уявіть, що вам чоловік (дружина) подарував (ла) красиву футболку і не дозволяє її одягати на вулицю. Як ви будете себе почувати при цьому? Точно так почуваються діти, коли їм не дозволяють розпоряджатися своєю іграшкою так, як їм самим захочеться. Або коли мама вихоплює з рук, не питаючи дозволу, або коли бабуся сама вирішує дати маленькій дівчинці пограти, без згоди на це внука …. Якщо ви не готові віддати іграшку і прийняти те, що вона тепер стає власністю малюка, не купуйте її. Якщо боїтеся, що малюк зламає, забруднить, відразу пояснюйте, що іграшка ця тільки для гри в будинку, або попросіть бути акуратнішим.

3. Не змушуйте малюка ділитися. Дитина має право розпоряджатися іграшкою так, як вона сама захоче. Ви можете лише м’яко підвести її до того, щоб дати іграшку іншому. Тобто ваш малюк має сам захотіти поділитися.

4. Для початку розкажіть малюку, що він має право ділитися і точно таке ж право не ділитися, якщо йому цього не хочеться. Але точно так само й інші діти – можуть ділитися з ним, а можуть і не захотіти. Нам важливо дати дитині зрозуміти, що ділитися – це добре, важливо, щоб вона сама цього захотіла, сама отримала від цього задоволення. Тоді це по-справжньому цінний момент.

5. Пам’ятайте, що справжня щедрість починає розвиватися після трьох років, разом з розвитком соціальних мотивацій. Якщо Ви почнете боротися за хороші манери раніше цього моменту, – дитина, чиє право на власність не було визнано, не визнаватиме і не поважатиме право на власність іншої людини. Всі ці «Не можна скупитися! Дай дівчинці м’ячик, адже вона маленька!»У майбутньому з великою ймовірністю проростають підлітковим злодійством: «Я просто взяв покататися, пограти, подивитися і т.п.».

6. На майданчику, в ситуації, коли хто-небудь без дозволу бере іграшку вашого малюка, зупиніть обох. Скажіть, що це іграшка вашої дитини і у неї варто попросити дозвіл.

7. Так само нагадуйте вашому малюкові, що необхідно просити дозвіл у інших пограти їх іграшками. Якщо інша дитина не хоче поділитися іграшкою, скажіть своєму малюкові: «Хлопчик (дівчинка) не хоче зараз дати тобі м’ячик, почекай трохи, він пограє і дасть тобі. А ми поки давай покатаємося на гойдалці / пограємо в піску і т.п. »Якщо ваш малюк не хоче ділитися, скажіть тому, хто просить іграшку: “(Ім’я вашої дитини) хоче зараз поргатися цією іграшкою сам, почекай трішки, він/ вона пограється і дасть” Детальніше про те, як поводитися в таких ситуаціях читайте Дитина намагається повернути свою іграшку! Як відреагувати?

8. Завжди просіть дозвіл у власного (ої) сина (дочки), перш ніж подивитися / пограти / показати / позичити і т.п. його (її) особисту річ. Ніколи не вихоплюйте з рук у малюка іграшку без його дозволу. Для початку попросіть: «Дай, будь ласка!» Дитина, взявши приклад з Вас, через деякий час теж буде питати, перш, ніж схопити чиюсь річ.

9. НІКОЛИ НЕ НАЗИВАЙТЕ ДИТИНУ ЖАДІБНОЮ, ІНАКШЕ ВОНА НЕЗАБАРОМ ТАКОЮ І СТАНЕ! І НЕ ЗМУШУЙТЕ ДІЛИТИСЯ, ПАМ’ЯТАЙТЕ ПРО ПРАВО МАЛЮКА НА ВЛАСНІСТЬ!

***

ЯК СКАЗАТИ «НЕ МОЖНА», ЩОБ ДИТИНА ВАС ПОЧУЛА

1. Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції.
Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.

2. Уникайте заборон. Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки … Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште прочиненими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА.
Якщо уникнути заборони не вдалося:

3. Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами. Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб чудо-чадо чуло ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях»

4. Пояснюйте причину. Якби вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б ваша перша реакція? Ви запитали б «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після ваших пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові. Якщо дитя ще не може зрозуміти, просто відволічіть або віднесіть його.

5. Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною. Якщо ви проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або дратується – значить я поганий, вона мене більше не любить; веселиться – значить це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.

6. Пропонуйте альтернативу. На кожне не можна, після пояснення причин, має бути своє можна. Обов’язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна і т.п. Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий … Але якщо відразу після заборони піде альтернатива – дитина сприймає це як можливість вибору.

7. Будьте послідовні. Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це “ні”. Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним. АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами саме домовитися, а не продавила вас хниканням або ще чимось.

8. Дуже важливою є система батьківських ТАБУ. Табу – це і є заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад «Не можна бити маму» або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.

І на останок нагадаємо: ЗАБОРОНЯТИ МОЖНА ТІЛЬКИ ДІЇ ДИТИНИ, А НЕ ПОЧУТТЯ, НЕ ЕМОЦІЇ.

Коментарi